- Ray - Все про радіацію та безпеку

Ваш найнадійніший союзник у боротьбі з нею — протяг

Ви підготувалися до морозів? Закупорили вікна і кватирку, мабуть, заклеїли? Боїтеся, щоб вітер в оселі не гуляв? Дарма, бо як же тепер провітрюватимете кімнати? А без цієї процедури ніяк не обійтися: від вентиляційного “штилю” у вашій квартирі назбируються і не мають, як “вийти” з неї різні шкідливі речовини і, головне, радіація!

Виявляється, радіонукліди ми отримуємо звідки завгодно. Принаймні саме це я чітко усвідомила, поспілкувавшись з керівником лабораторії природних джерел випромінювання Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України Тетяною Павленко. Не повірите, 80 відсотків радіації ми хапаємо у повсякденному житті — в рентгенівському кабінеті, від флюорографа та інших медичних апаратів, з водою, через будівельні матеріали (і хвора після Чорнобиля-86 наша екологія тут майже ні до чого!). Причому, за дві третини дози, яку ми дістали таким чином, “відповідає” газ радон. Він є продуктом напіврозпаду радію, який, у свою чергу, утворюється при розпаді урану. “Народжується” радон у глибинах Землі, там “виростає” і виривається на поверхню практично повсюди. Найстрашніше, що цей газ може проникати і накопичуватися у нашому житлі й офісі. От сидимо ми, скажімо, на дивані і вдихаємо його, опромінюючи легені. Причому, дітям до 14 років цей газ шкодить удвічі більше, бо у несформованих організмах легені менші за об’ємом.

Хоча на цьому страшилки, власне, й закінчуються. По-перше, радіаційний радон вище другого поверху піднятися не має сил, бо у сім разів важчий за повітря. Отож, мешканці верхотури, спіть спокійно. Та й не варто надто лякатися тим, хто квартирує в нижніх ярусах. Особливо новоселам свіжозданих будинків, про радіаційну безпеку яких подбала міська влада. У столиці — єдиному місті у всій Україні — з 1992 року жодну споруду, як кажуть, не приймуть, поки спеціальна комісія (її праця оплачується з муніципального бюджету) не перевірить гама-фон і вміст радону в повітрі в кожному приміщенні. До речі, фахівці у тих даних читають ще одну інформацію: “зашкалює” радон — шукай будівельний брак! Як от, дірку у фундаменті, шпаринку у підлозі, оскільки саме крізь них небезпечний газ просочується до нас додому. Так, наприклад, було у Святошині, у кількох спорудах на Троєщині, де будівельників примусили переробляти халтуру. Тепер там усе — о’кей.

Ви мешкаєте у старому будинку? Офіс ваш розташований у цокольному поверсі чи робочий кабінет — у підвалі? Тоді ваш порятунок у ваших руках — замовте у міській, районній санепідстанції або у тому ж центрі радіаційної медицини спеціаліста, який заміряє шкідливий радон. (До речі, на Заході практично кожна квартира має сертифікат якості.) Обійдеться вам ця процедура не так дорого (55 гривень за кожну кімнату) як довго: вміст радону змінюється протягом дня, тому фахівці виводять середній покажчик за місяць. Ще пані Тетяна розповіла, що Київська міськдержадміністрація замовила їхній лабораторії перевірити дитсадки і школи. Торік вони порозставляли свої приборчики у дошкільному закладі № 40 і в одинадцятирічці № 61, нині обстежують садки № 77, № 180, № 204 і № 335 та школи № 70, № 139, № 144, № 145. За правилами, у дитячих і лікувальних закладах (пройшла контроль ще й поліклініка сімейного лікаря “Русанівка”) радону може бути не більше 50 бекерелів у кубічному метрі.

— Ви ж подивіться на Київ,— ділився якось зі мною спеціаліст з охорони безпеки життя кандидат технічних наук Георгій Нікулін.— Під проїжджою частиною центральних вулиць столиці бурхливо протікає торгово-кавове, пивно-тістечкове, квітково-макіяжне життя. Снують у підземних переходах покупці, збираються завсідники, цілими днями не залишають торгові місця продавці. І не знають, що самі собі вкорочують віку. Років так на п’ять. Чому? Всюди із земної кори випаровується радіоактивний радон. Наявність того газу ми не відчуваємо, бо він не має ні запаху, ні смаку. А концентрується саме у підземних і підвальних приміщеннях. Та головне: від цієї радіоактивної речовини не захищають навіть граніт та мармур.

Старше покоління вже перевірило колись на собі, як радон впливає на здоров’я людини. Коли у післявоєнні роки процвітав туберкульоз, його пов’язували з “підвальною сирістю” (більшість тоді мешкала у підвалах, землянках, низько посаджених будинках). А 1990 року Науковий комітет з дії атомної радіації при ООН оприлюднив дослідження “Радіація. Дози. Ефекти. Ризик”, з якого випливає, що “першу скрипку” у наступі сухот відігравав саме радон. Виявилося, що він “відповідає” за легеневі захворювання. У 60-ті роки керівництво країни інтуїтивно знайшло вихід із загрозливої ситуації: стали масовано будувати і так само масовано переселяти народ у “хрущовки”. Куди й дівся той туберкульоз!

— Справді, куди більше турбує радон не у помешканнях, а в підземних просторах,— підтримав колегу-науковця керівник відділу гігієни Наукового центру радіаційної медицини АМН України Іван Лось.— Ні, у метро і звичайних пішохідних переходах все нормально — там завжди протяги. І в нових модних центрах-магазинах повітря вентилюється кондиціонерами. А от у торгових будках в переходах... Місця наче й облаштовані, і перехожим торговці не заважають, але самим торговцям — шкода...

Отже, що ж виходить? Підземні торговельні містечка — явище абсолютно прийнятне, просто, облаштовуючи їх, треба завжди пам’ятати про підступність радону...